Час
зупинився в лютому, завмер…
Здригнулася
земля в моєму краї.
І ворог
шкіру мою наче здер
І в пекло
кинув, де усе згорає…
Роздер він
душу нашу на шмаття,
Дитину
відірвав з обіймів мами,
І все окутав
в страх, сирен виття
І кровію
облив віконні рами…
За що ти,
Боже, дав нам цеє зло,
За що ми
гинемо в своєму краї?
За мову,
жовто-синє тло,
За
вишиванки, спів і короваї?
Бо ненависть
чиясь сильніш добра,
Сильніше
усмішки невинної дитини,
Сильніше
людяності – ненависть їхня зла!
Вони – раби,
що звикли гнути спини!..
2022 рік
*****************************************
Гукав мене
потяг в далекі краї
До тебе, до
тебе, до тебе…
Туди, де
померли усі солов'ї
І чорним покрилося
небо…
Туди, де
каміння зчорніле кричить,
Поля
обгорілі завмерли.
І кожная
вирва,як рана болить
В моєї
землі, що роздерли…
Туди, де
немає вже хат, ні дворів –
Лиш згарище,
дим, попелище…
Димар он
самотній, як дим обгорів
І вітер десь
плаче і свище…
Мій милий,
вертайся додому, у двір,
Бо серце не
знає спокою,
Скінчиться
страхіття, я знаю, повір,
І будемо
разом з тобою…
Гукав мене
потяг в далекі краї…
2022 рік
***************************************
моменти
сирена
зловісно виє
риє
риє яму в
душу
мушу
бігти в
підвал
аврал
думки
розпалися
злякалися
сирени
гієни
вибух
страхіття
посипалось
віття
скло
віконниці
рами
скоріше до
ями
в укриття
виття
сирени
гієни
плаче дитина
без упину
притулю
заспокою
знову до бою
до болю
до крові
готові
стати
вмирати
битись зі
злом
аби не рабом
померти
2022 рік
Коли впаде каштанове насіння
- Коли зустрінемось? –
спитала.
- Восени…
Коли кружляє листя в листопаді,
Коли впадає клен у зимові сни
У Кропивницькому, а чи в Кіровограді…
Коли дощам вже лінь торкатись скла,
А листя ген чіпляється за ноги…
-
Як
ти мене діждатися змогла?
-
А
я чекала просто перемоги!
Чекала рук твоїх, щоб міцно обійняв
І цілував мене усю у самотині,
Щоб все сказав оте, що не сказав
Мені, осінній дівчині – дитині…
Щоб павутиння сонячне вплелося
В мої уста, що пахнуть до нестями,
У мої вії, у моє волосся –
У нашу ніжність, що є поміж нами…
У нашу осінь, що відкрила двері,
Присіла на порозі і сміється…
-
Як
в тебе справи?
-
…Very-very…
І ніжність моя річкою поллється,
І захлюпоче – як я сумувала!
Чекала оцю осінь, як спасіння.
-
Коли
зустрінемось? – питала і питала…
-
Коли
впаде каштанове насіння…
Жовтень,
2022 рік
Я
– осінь
(
пісня)
Я – осінь твоя, я – калина,
Я – пісня твоя солов'їна.
Я – мить, я – душа твоя й море.
Нехай омина тебе горе!
Я – осінь твоя, світла днина,
Я – ніжна в садочку жоржина,
Я – дощ променистий у місті.
Нехай будуть добрії вісті!
Я – осінь твоя, я – пташина,
Я в полі одна, як билина,
Я – ранок туманний, як дим.
А ти повертайся живим!
Прийди на поріг на світанні,
Мене огорни у кохання.
Хай птиці летять, як літа.
Я – осінь твоя золота!
Жовтень,
2022 рік
Бурхливе море і самотня вишня!
Як ти прийдеш, то я тебе впущу,
І навіть як розсердиться Всевишній.
Бо хіба можна серцю наказати:
« Ген не люби його або жени у шию!»
За тебе меч готова я підняти.
На ешафот? Повір, я не завию
Ні вовком в ніч, а ні сичем у гаї.
Штовхнещ у спину – зникну, як вода…
Ну ось така я вся, коли кохаю –
Всесильна, вільна, дика, як орда!
Нехай воно ніжністю квітне,
Нехай проростає Любавою,
Хай тобі буде забавою…
Хай руки мої стануть листячком,
А очі барвистим намистечком,
Уста стануть солодкими вишнями
червоними, спокусливо-грішними…
Я буду так ніжно горнутися,
Від вітру ласкаво гнутися,
А ти мене все пригортай…
Єдине прошу: «Не ламай…»
Гламурна пава без біди й проблем,
Самотність, наче зла й хронічна рана
Не визнає законів і дилем…
Вона в мені прозора й непомітна
Міцним цвяшком висотує життя.
Така собі паняночка елітна,
Така собі, як гостя з майбуття…
Самотність не шука собі розради –
Тримає парасольку у руці.
Я попереду йду, самотність ззаду.
Ми квартиранти з нею, ми – не борці!..
Не заплаче у ній кава ароматом…
Ти не знатимеш як жити, куди іти
І не прийдеш вже мене прощати.
Я розбила просто чашку назавжди,
А здається розірвала земну кулю.
Задавила в собі те, що зветься « Ти»,
Одяглась у пір'ячко зозулі…
І кую собі у темну ніч
Лиш одне: « Прости мені образи…»
Я розбила просто одну річ,
Ненароком, лиш одного разу…
Прошу, Боже, завари мені чайку,
Щоб без болю, щоб не пік у душу.
Кави я не п'ю, бо на віку
Склеїти вже серце своє мушу…
Мама - гаряче, і наче терпке.
Якби все назад мені знову
В дитинство вернутись легке…
Я гралась малою із сонцем,
Плела із кульбаби вінки,
А мати дивилась в віконце,
і наче лічила роки…
Ось десять. Дванадцять. Ще далі …
Сімнадцять застукало враз.
І сумно директор у залі
Читає життєвий наказ.
Радіє десь мама – доросла!
О доню , ти виросла вмить!
Як зелень весняна , поросла,
Як пташка, що швидко злетить…
Злетіла, і враз полетіла
Далеко - далеко, в краї, за світи,
А мати чекала, за доню раділа,
До Бога ішла – захисти!
О молодість – злото,
а час – він безмірний,
Співаєш. Цвітеш, і усе наяву.
Чекання лиш в мами терпляче і вірне,
Приїде дитина, і я оживу.
А ми поспішаєм, а ми біжимо
У прірву часу, у потік почуттів.
І зупиняємось, і стаємо
Лиш тільки тоді, коли щось зрозумів…
Минають часи, лише мама одна
Чека край порогу дитину свою.
Чи то дме хурделиця, літо, весна,
Чи доня працює. Чи син у бою.
Чекання ж не вічне, я знаю, це люди.
І мама не вічна, як страшно це знать,
Прийдеш до хатини, а мами - не буде,
І будеш очима її скрізь шукать.
І будеш, мов хвора кричать у пустелю,
І ніг не відчуєш, і тіла нема.
Темницею стане ця рідна оселя,
А мамина пісня глуха і німа…
І руки в молитві здіймеш аж до Бога,
Вернися , вернися – і десь скриплять рами.
І далі почнеться самотня дорога,
Доросла дорога, без мами…
Дивлюся у небо – і маму гукаю:
- Ти вибач, не встигла сказати – Люблю!
І мама всміхнеться з далекого раю,
І тихо запалить яскраву зорю.
Малюй на ній життєві пасторалі!
Моя душа – оте скляне вікно
В осінньому дощі, іще печалі…
Буваю вітром,бурею,дощем,
То завірюхою,то перекотиполем,
То чимось ще, іще, іще…
А зостаюся жінкою,як доля.
Я просто вчитель,іншого не хочу!
Люблю дітей, вірші писати, чай,
Коли гарячий,що пече аж в очі,
І тишу, музику Вівальді, наче рай…
Я просто перехожі на дорозі,
Голубкою безкрилою горю.
Я - просто жінка, іншою - не взмозі,
Я - просто жінка, просто я люблю!
Люблю життя,і донечку, і сина,
Люблю цей світ, що сяє за вікном,
Я - просто жінка, просто я – людина,
Іду до вас з душею і добром!
***************************************
Зупинись, веретено, мого кохання,
Немає коментарів:
Дописати коментар